Вам дійсно подобається, як ви живете? Ви дійсно вважаєте, що в Україні до Євромайдану була стабільність? Це я питаю в тих, хто підтримує діючу владу. Я з того покоління, хто ще не знав і до цього часу не може звикнути до того, що міліцію треба боятись, суди самі несправедливі у світі, і за все на кожному кроці слід платити. А у вас що - по іншому? Вашу підтримку зараз ніхто не згадає потім, коли вас чи ваших дітей звинуватять у тому, чого вони не робили, будуть катувать в міліції, а потім самий "гуманний" суд у світі визнає їх вину за відсутності будь-яких доказів, бо так хоче прокурор... 

Знаєте, в чому успішність таких країн як США, Німеччина, Англія, та навіть і Росія? В тому, що в них на чолі стоять люди, які є справжніми патріотами цих країн. У нас же - на чолі держави окупанти. Так, це люди, які ненавидять усе українське у будь-яких проявах. Дожились до того, що вже український прапор є символом фашизму, а не державності. Ні. Для нормальних людей, які справді люблять свою країну - він і надалі прапор України. Але є такі, хто за жовто-блакитну символіку на вашому одязі здатен вас як мінімум покалічити...

Ще влітку ніхто не вірив, що народ України зможе що-небудь підняти на Майдан, після того, як їхні надії 2004 року не справдились. Опозиція не змогла підняти Майдан під будь-якими гаслами.

Може в тому й іронія, але згуртували народ представники нинішньої влади, які всіми силами намагались довести, що Україна складається з частин, які не зможуть ніколи знайти спільної мови.

Сьогодні мені не соромно сказати, що я - українець. Незважаючи на недолугість нашої влади, на її неукраїнське обличчя, сусідні країни заздрять нам. Адже вони бачать, що у нас є своя думка і що ми здатні її захищати.

Шок! До вчорашнього ранку я ще думав, що наш хєрант, дваждинєсудімий і яйцомнєуєбльонний не зовсім круглий ідійот, що крім «йолкі» він знає ще й інші іноземні слова, так би мовити. Проте, вочевидь , що таке елементарне поняття, як клепка в голові, йому зовсім невідоме. Ай-йа-йай, а ще проффесор! Це ж треба:

1. Поїхати в Вільнюс разом з шоблою таких самих ідійотів лишень для того, щоб відмовитися підписувати будь-яку «бамагу». На хрена тоді було їхати туди взагалі?...

Вибори, вибори – депутати .... От і завершився один із чергових українських виборчих процесів. Нічого дивного для мене не відбулось. Я не вірив у можливість чесних виборів в Україні. Ніхто мене у зворотньому і не переконав.

Влада в Україні, незалежно від її гілки – виконавчої, законодавчої чи судової настільки корумпована і українофобна, що на даний час чогось іншого годі чекати.

Хтось чув позицію Президента стосовно подій, які відбувались на проблемних округах, де за допомогою беркутівців знищувалась і фальшувалась виборна документація? Стосовно кого порушено кримінальну справу за фактами умисного спотворення вибору тисяч українців?

Чи то цьому сприяє український менталітет, чи неймовірно спекотне літо, але у нашій країні у всіх неприємностях як і раніше винні лише папєрєднікі.

Навіть у тому, що спортсмени з олімпіади привезли менше медалей, ніж зазвичай. 

Хоча, зважаючи на те, в яких умовах доводиться тренуватися українським спортсменам - результати у нас просто чудові.

Якби в мене була розхитана психіка, я б напевне розбив телевізор, слухаючи по декілька разів на годину приторну рекламу як нам тепер добре живеться, про те, що лідерство має значення і тому подібне.

Спочатку про лідерство. Так, воно справді має значення. Через нинішнє лідерство Україну боялась уся Європа, тому що там за кордоном основна інформація, яка поступає, це новини, про нашого президента чи олігархів, про бандитську владу і про вибіркові політичні репресії, про міліцію, яка розганяє мирні зібрання та відпускає злочинців на волю, після того, як вони живцем спалили людину. Отакою знав світ Україну. І це завдяки лідерству.

Скоро в Україні вибори, і як зазвичай - влада вдається до одного зі своїх дієвих способів розділити Україну навпіл з метою зберегти свій вплив, а саме - піднімає мовне питання.

Звичайно ж, адже у нас в країні вже все гаразд. Люди живуть заможно, кожен хто хоче працювати - має роботу та отримує гідний заробіток, у разі порушення своїх прав їх без сумніву можна відновити шляхом звернення до міліції, прокуратури чи незалежного та справедливого суду, Україну поважають у світі, українська продукція є однією із найякісніших і найбезпечніших у світі, розвивається медицина та культура,  село - живе, і відсутня корупція та бюрократія...

Якщо у вас і виникне посмішка після цих рядків, то напевно лише від суму за те, що це так і не стало правдою, незалежно від будь-яких і будь-чиїх обіцянок, які з моменту прийняття Україною незалежності ми обов'язково чуємо перед виборами.

Ця пісня написана вже майже 8 років тому, але не втрачає своєї актуальності.  Зараз вона навіть звучить ще більш переконливо, зважаючи на все те, що відбувається в країні.

Почитайте текст пісні, подивіться відеокліп і ви зрозумієте про що я...

Текст пісні гурту "Тартак" "Я не хочу бути героєм України":

Сьогодні Генеральний прокурор України В.Пшонка по телебаченню повідомив, що кримінальні справи проти Ю.Тимошенко  у 2005 році були закриті тодішнім генпрокурором С.Піскуном через тиск В.Ющенка, який тоді став Президентом. При цьому, Піскун ніби-то заявив про незаконність такої вимоги, але Ющенко пригрозив, що в разі відмови він більше не буде Генеральним прокурором України. Таким чином, зі слів Пшонки - 24 січня 2005 року Тимошенко сіла в крісло прем'єра, а 28 січня Генпрокурор Піскун закрив усі справи.

Проте, в інтернеті з'явились фотокопії постанови про закриття кримінальної справи в частині обвинувачення стосовно Тимошенко, датовані 21 січня 2005 року, тобто за декілька днів до офіційної інавгурації Президента України (23 січня) і до призначення Тимошенко прем'єр-міністром України (24 січня), кандидатура якої до того ж була під сумнівом до останнього дня, оскільки Ющенко ввагався між нею та П.Порошенком.

Чергова обіцянка влади поліпшити життя народу вже сьогодні у 2012 році вилилася у чергове покращення свого життя та життя деяких категорій громадян, від яких цій владі потрібні правильні і слухняні вчинки.

От, взяти хоча б підвищення заробітку суддям удвічі. Очевидність мого висновку у першому реченні підкріплюється тим, що іншим працівникам апарату судів заробіток не підвищиться. А навіщо? Від них же нічого не залежить...

Якщо мене хтось запевнятиме, що підвищення заробітку суддям продиктоване намаганням зменшити прояви корупції у цій системі, я в це не вірю.