Як ми подорожували
Ця тема буде написана українською, і ви зараз зрозумієте чому.
У вас бувало таке, що ви раптово вирішили поїхати в одне місто, подолали певний шлях, а білетів у жадане місце не виявилось? Але ви не повернулися додому, а вирішили поїхати у будь-яке інше місто, щоб хоч трохи наблизити вирішення свого задуму?
Я щось не пригадую, щоб зі мною траплялись подібні пригоди, але цього разу було інакше...
Якщо повернутись до початку, скажу лише, що нас було двоє. Тобто у кого зародилася ця думка вирушити у місто Луцьк зараз і не скажеш. Але зібралися ми буквально за декілька годин, і вирушили до Одеси, оскільки саме звідси можна дібратися до Луцька поїздом. Про те, що перед Різдвом білетів може не бути, чомусь думати не хотілось. Була надія на зняття броні. Але, білетів таки не було.
Більшість людей напевно б повернулись додому та спробували потрапити у потрібне місто в інший час.
Але, ми не з тих, хто шукає легких шляхів :) Тому ми не поїхали відразу з вокзалу, та випадково придбали два білети на Львів у чоловіка, який саме хотів здати свої білети. Зауважу, що білетів у жодне місто Західної України в той день вже не було. Та, напевне, так мало статися...
За послідуючі два дні ми побували не лише у Львові, а й в місті Рогатин Івано-Франківської області, в Тернополі, у Хмельницькому та Старокостянтинові Хмельницької області. Звичайно ж, за короткий час нашого перебування на території Західної України багато роздивитися ми не змогли.
Але були речі, які приємно вразили, чи здивували, і навіть розсмішили.
Ми сміялися і із себе, та називали себе москаликами, оскільки приїхали з півдня України.
У Львові здивувало те, що 5 січня на повну йшла торгівля ялинками. Виявилося, що значна кількість львів'ян святкує Новий Рік саме 14 січня, за старим стилем.
У Рогатині у звичайному кафе я скуштувала найсмачніший хліб із кунжутом та найсмачнішу юшку з грибами (хоча я спочатку думала, що юшка - це наша "уха" з рибою).
Вразило те, що в кожному найменшому селі обов'язково є хоч один храм чи церква, а в більшості - їх декілька, іноді поруч один з одним.
У містечках гарно і затишно: красиві будинки, дорогі автівки, прикрашені ялинки.
У лісах дуже високі дерева, і здається, що вони настільки густо ростуть один біля одного, що між стовбурами можна не протиснутися, і внизу напевне завжди темно.
Проїжджаючи повз населені пункти ми роздивлялися у вікна, тому що навіть просто у степу можна було зустріти дивовижну архітектурну споруду чи цікаву скульптуру.
Мова у місцевих жителів дещо зашвидка, тому іноді доводилось повторно щось запитувати, але атмосфера надихала на спілкування літературною українською :) Сільські жителі здебільшого розмовляли із великим акцентом, чи то польським, чи то угорським.
Сподобалось те, що люди з радістю допомогали і словом і ділом, і вітали усіх з Різдвом, тому і нам вітань дісталось :)
Одне засмучує, що у нас майже немає світлин із нашої подорожі, оскільки, нагадаю, рішення про подорож приймалося раптово, а фотоапарат був не заряджений, тому всі враження здебільшого залишаться лише у пам'яті.
Коли ми вирушали додому розпочався дощ, то напевне природа сумувала з нашого від'їзду. Але ми вирішили, що ще повернемось сюди, але вже зважено, без поспіху, тому що тут дійсно є на що подивитись.