Роздуми про життя (читати всім)

Маючи невиліковне захворювання відомий письменник Габріель Гарсія Маркес розіслав своїм друзям листа «Якби Бог подарував мені трішки життя…» Вважаю це потрібно читати і не забувати ніколи, усвідомлюючи, що потрібно цінувати тих хто поряд, використовувати кожну хвилину, тому що ніхто не може знати, що буде ЗАВТРА.

Якби Бог на хвильку забув про те, що я маріонетка, і подарував мені кусочок життя, я б використав цей час найкраще як тільки б зміг.

Напевно не сказав би всього, про що думаю, але точно продумав би про все, що сказав.

Оцінював би речі не за їх вартістю, а за значенням.

Спав би менше, мріяв би більше, знаючи, що кожної хвилини при замкнутих очах втрачаємо 60 секунд світла. Йшов би тоді, коли інші зупиняються, прокидався б тоді, коли інші сплять.

Якби Бог подарував мені трішки життя, вдягнувся б у простий одяг, кинувся б до сонця, відкриваючи не лише тіло, а й душу.

Переконував би людей в тому, що вони так сильно помиляються, коли вважають, що не варто закохуватися на старість. Адже вони не розуміють, що старіють саме через те, що уникають кохання.

Людям похилого віку сказав би, що смерть приходить не зі старістю, а з забуттям.

О, скільки навчився я від вас, люди…

Навчився, що всі люди хочуть жити на піку гори, забуваючи, що справжнє щастя криється у процесі сходження на гору. Навчився, що людина має право дивитися на іншу людину згори лише в тому випадку, коли хоче допомогти їй піднятися.

Якби знав, що це останні хвилини, коли тебе бачу, сказав би «люблю тебе», а не думав би, що ти і так про це знаєш.

Завжди є якесь завтра і життя дає нам безліч можливостей для того, щоб зробити щось добре, але якщо подумати, і якщо сьогодні є всім, що в мене залишилося, хочу тобі сказати, як сильно я тебе люблю і ніколи не забуду тебе.

Завтра не гарантоване нікому, ні молодому, ні старому. Можливо сьогодні дивишся востаннє на тих, кого ти любиш. Тому, не зволікай, зроби це сьогодні, бо, якщо з'ясується, що не доживеш до завтра, шкодуватимеш за тим днем, коли забракло тобі часу на одну посмішку, один поцілунок, бо ти був занадто зайнятим, щоб передати свої останні вітання.

Будь завжди близько біля тих, кого любиш, кажи їм голосно, як сильно ти їх потребуєш, як їх любиш і будь добрим з ними, май час аби сказати їм «мені так жаль», «вибач», «прошу», «дякую» і інші слова любові, які знаєш. Ніхто тебе не пам’ятатиме за твої таємні думки. Тому проси в Бога сили і мудрості, щоб допоміг їх виразити. Покажи своїм друзям і близьким те, як сильно ти їх потребуєш.

Отож, намагаймося знаходити щось особливе в кожній секунді життя і цінувати тих, хто поруч.