ДО ЯСЕЛ

Гризуться знову мов собаки,

Аж піна з роту виліта.

Втрачають всі людські ознаки,

Якаж то люди срамота.

Нема різниці у "шановних"

Чи молоде, чи вже старе.

Чи президентом, чи в верховну,

Заіржавілим танком пре..

Олії пляшку, торбу гречки,

Голодній бабці, мов з небес.

Проголосуєте "овечки",

За фантастичний наш прогрес.

За те що в нас доріг немає,

За вимираюче село.

Люд не живе, а виживає,

Ще й корме правляче мурло.

Нема ні пенсій, ні роботи,

Тікають дітки за кордон.

Від обіцянок вже блювота,

І дишлом став для нас закон.

Нема різниці у шановних,

Чи молоде, чи вже старе.

Під тиском фактів неспростовних,

За чуба смика, лоба тре.

Та все одно до ясел рветься,

Нажерти пику задарма.

Терпець таки колись урветься,

Поглянеш — пик уже нема!...

13.02.2019р © Copyright: Николай Савка

Раздел: лирика гражданская

Свидетельство о публикации № 107181