Зі святом, друзі. Слава Україні!

Не може бути громадянином незалежної України той, хто не визнає право українців захищати свою свободу. Пошана до козацьких гетманів, отаманів УНР, Січових стрільців та провідників УПА є не тільки ставленням до конкретних людей, що взяли на себе лідерську місію в боротьбі з окупантами. Це ще й тест на ставлення до самого права нашого народу на самовизначення.

Достатньо відкинути імперські ярлики "правильних" і "неправильних" українських героїв, щоб усвідомити: і козаки Б. Хмельницького та І. Мазепи, і стрільці С. Петлюри та Є. Коновальця, і повстанці С. Бандери та Р. Шухевича воювали на своїй землі, за свої сім'ї, проти насилля чужинської влади.

Кожен з тих українців, хто брав до рук зброю, відчайдушно прагнув одного - свободи в своєму домі.

" А що б робили ви, якби "освободітєлі" за два роки відправили в Сибір не тільки всю інтелігенцію, але й кожного десятого жителя краю, а тюрми виявилися забитими тисячами трупів замордованих людей?"- питаю я у східняків у дискусіях про УПА. "Що робили б ви, якби наступні правителі теж виявилися не кращими і почали тисячами гнати ваших дітей у рабство до фатерлянду?

Невже, опинившись у лещатах двох людожерських систем, ви б не спробували захистити своє людське право на життя? Тим більше, що абсолютна більшість повстанців не визнавала себе громадянами сталінського СРСР, а тим більше - гітлерівської Німеччини. Кого вони зрадили - кривавих диктаторів? Чим вони винні - що не схотіли добровільно стати рабами? "

Москва так запекло дискредитує саме УПА, бо розуміє - саме жертовна місія сотень тисяч повстанців Шухевича є тим зерном, щедро политим кров'ю простих, але вільних і гордих людей, з якого проросла українська незалежність. Бо пам'ять про Мазепу століттями ганьбили анафемою, приклад Петлюри і холодноярців майже стерли репресіями та голодомором. А пам'ять про УПА не вдалося викорчувати. Як і кожна народна армія в будь-якій колонізованій країні, українська Армія нескоренних виявилася складовою національного самоусвідомлення права на свою державу.
Не менше боїться пам'яті про УПА нинішня ретрототалітарна влада. Для них це - табу. Бо при кожному вигуку "Слава Україні!", вони здригаються від спогаду, що впав Архіпелаг ГУЛАГ, тож неминуче впаде і Архіпелаг Межигір'я.

"Ми безсмертні, поки живемо,"- писав Дж. Апдайк. Тому на цю Покрову ми маємо згадати про Героїв. Вчитися у них не боятися.

Відчути себе вільним, цінувати свою особисту і національну гідність. І, витиснувши з себе раба, щоденно боротися за це. Без бляшаного пафосу, без піни славослів'я. З вибаченням за помилки, пошаною до минулого і націленістю в майбутнє.

Я зробив це на батьківщині Романа Шухевича, в селі Тишківці Івано-Франківської області. Зустріч була неймовірно щирою.Шкільна бібліотека принагідно поповнилася півсотнею українських книжок.
Після панахиди і мітингу ми з Романом Ткачем вирішили фінансово підтримати створення в селі музею сім'ї Шухевичів та визвольних змагань.

Зі святом, друзі. Слава Україні!

автор: Юрій Луценко.