Білоруська ностальгія
Кожна країна і народ мають власний колорит і ментальність. Сусідня Білорусь відома всьому світу за бульбу і президента Лукашенка.
А ще, це країна, в якій майже ідеально рівні дороги, прибрані гарні вулиці, розвинена промисловість та соціальна сфера, а також пристойна оплата праці. Це країна із справжньою ковбасою і натуральним молоком. В ній майже відсутні бродячі собаки і коти, а також безпритульні люди.
Проте, ми вже звикли кепкувати із білорусів, тому що в них немає демократії, свободи слова і править досить авторитарний президент.
Від усвідомлення останньої фрази мені стає сумно...
Тому що, зрештою, кепкуємо ми над собою. В нас теж цього немає, як і відсутні всі переваги, необхідні кожній звичайній людині, які існують в Білорусі.
Можливо ця країна в деяких питаннях застигла в епосі 80-х минулого сторіччя, але хіба це погано?
Мабуть немає жодної людини, яка жила в Радянському Союзі, та не ностальгувала б за минулим часом.
Наразі, в білоруській пресі обговорюється пропозиція ввести покарання за дармоїдство. Так було в радянські часи.
Як вважаєте: про що це говорить? Яка б не була відповідь, та основне в цьому те, що в країні є робочі місця. Бо без цього - питання про дармоїдство - всього лиш безглуздість.
Та нам до рівня цієї країни ще дуже далеко...