Битий небитого везе, або ода марнотратству

Марнотратство- нерозумне, даремне витрачання грошей, майна (з тлумачного словника української мови).

Майже щодня ми отримуємо інформацію про витрачання державних коштів на потреби влади. Про розмахи злочинного марнотратства самі за себе говорять суми, які витрачаються на придбання товарів і послуг, а також і самі придбання.

Наприклад, останні, майже новорічні «подаруночки» для народних обранців – ноутбуки на загальну суму 5 490 000 грн. Кожен ноутбук - вартістю 11,3 тис.грн.

Я не скажу, що придбання ноутбуків для народних депутатів є на 100 % безглуздістю. Але, давайте поглянемо на це з іншого боку.

По-перше, народні депутати майже всі без виключення є особами з дуже високими статками, які б могли користуватись власними ноутбуками, чи своїми модними придбання – айпадами. Адже, коли ввели ініціативу про запровадження електронних книг, ніхто не подумав, за які кошти мають придбати ці книги для дітей їхні батьки. Тобто, поклали тягар придбання такого майна власне на громадян. То чому народні обранці не можуть бути поставлені у подібні рамки, введенням ініціативи про запровадження електронного документування?

А якщо враховувати те, що друкована документація йшла здебільшого в сміттєві кошики недоторканною, а депутати краще читали газети з еротичними фотознімками, то той, хто дійсно мав намір почитати проект закону знайшов би як це зробити.

По-друге, якщо народні обранці такі принципові, та не можуть використовувати власне майно для отримання інформації, то чому для читання законопроектів потрібно саме ноутбуки діагоналлю 23 дюйма, з 4 Гб пам’яттю вартістю аж 11,3 тис.грн.?

В мене ноутбук діагоналлю 14 дюймів, з вдвічі меншим об’ємом пам’яті та в чотири рази нижчою вартістю. І мені вистачає його і для написання та читання документів, і для перегляду фільмів, і для запису відео файлів, і для спілкування по вебкамері, і для комп’ютерних ігор тощо.

То скажіть мені, навіщо в чотири рази дорожче купувати ноутбуки розміром з телевізор?

Невже ці кошти немає на що більше витратити? А чи не краще закупити на ці кошти медичне обладнання для дитячих чи онкологічних клінік?

Чи може бути виправдано таке зухвале марнотратство на тлі економічної кризи та зубожіння народу?

А в той час у Сімферополі мітингують матері-одиначки, які прийшли туди разом зі своїми маленькими дітьми. Причина - невиплата щомісячної допомоги на дітей, яка до речі становить 130 грн. на місяць. Ці кошти не дійшли з Києва... Може на них купили ноутбуки?