Вибори без вибора

Проект закону про вибори народних депутатів в цілому прийнято і Президент збирається його підписати. Назвати його компромісом - це ще м'яко сказано. В законі містяться норми, які раніше визнавались неконституційними (щодо можливості кандидата в депутати балотуватися лише або по мажоритарному округу, або по виборчому списку), а також такі, які містять дискримінаційні норми щодо неможливості об'єднання в політичні блоки в той же час з підвищенням прохідного бар'єру з 3% до 5%.

І з ким це компроміс? Може з совістю?

Запропонована в законі змішана виборча система дуже нагадує ту, що діяла у 1998-2002 роках. Пройшло майже 10 років, а недоліки тієї системи не тільки не усунуто, а ще й поглиблено.

Так, у Дніпропетровську Всеукраїнскою громадською організацією «Громадська сила» було замовлено проведення соціалогічного дослідження на предмет того, за кого б проголосувало населення по мажоритарному округу та по партійним спискам.

Результати виявились несподіваними навіть для замовників дослідження. Мешканці Дніпропетровська віддавали перевагу тим кандидатам із мажоритарного округу, які представляли ту ж партію, якій симпатизує ця особа. В результаті до парламенту прийшли б маніяки, вбивці, хронічні алкоголіки (яких було спеціально включено в списки для цього дослідження). Навпаки ж, порядні громадяни, які пропонувались в якості самовисуванців, не набрали і по 1 % симпатій осіб, що брали участь в опитуванні.

Дуже шкода, що народ України опинився заручником цієї системи. Ми крокуємо по колу, і знову обираємо тих же осіб, по ними ж нав'язаному нам закону.  

Результати голосування на всенародному референдумі виявились безрезультатними. Ми не змогли нічого змінити в цій системі. Нам не дозволили...

Та навіть по недосконалому закону ми не можемо проголосувати так, як хочемо. Списки політичних партій закриті. Результати виборів фальсифікуються. Невже дійсно єдиний вихід із замкненого кола - це революція?