Щастя... (вірш)

Що це було? Невже зі мною?

Що це за мить, яка пройшла?

І тільки шепіт пролітає,

Це доля – просто не твоя…

Цей шепіт досі ще шепоче,

Що буде щастя і тобі!

Але чомусь я розумію,

Що вже щаслива! Чом і ні?

Бо Я – кохаю, і – кохана,

Бо Я – Царівна! Так і Є!

Ця сповідь є моя остання,

Так щастя переповнює…

Моє маленьке, тихе щастя,

Того, що вже моє, МОЄ!

Рука в руці, і серце в серце!

Я ДЯКУЮ! ЩО ТИ У МЕНЕ Є!