Глазовий гуморески

Павло Глазовий справжній майстер гумору, його гуморески дарують людям радість і гарний настрій. В гуморесках Глазового ми відчуваємо любов до України, української мови, до свого народу. В гуморестичній формі він зміг торкнутися всіх сторін життя простих людей.

Гуморесками Павла Прокоповича захоплювалось не одне покоління українців. Він ще за життя став справжньою легендою українського гумору.

Тому хочеться поділитися цікавими і веселими гуморесками Глазового з вами і подарувати гарний настрій.

Наркотик

Зайшли двоє з міліції
Ввечері до хати.
Та з порога діда й бабу
Стали розпікати :
- У вас була грядка маку
В кутку за сараєм.
Торгуєте наркотиком?
Ми сигнала маєм!
- Наркотиком? - пита баба.
- У нас їх не сіють...
- Це таке, від чого, бабо,
Буквально балдіють.
- О, будь ласка! - дід схопився.
Торгуємо, хлопці!
Он там трохи лишилося
В бумажній коробці.
Старший глянув у коробку,
Посміхнувс я в'яло:
- Ти показуй нам соломку,
Що ти тичеш сало?
- От іменно, - дід говорить.
Ми недавно свинку
Закололи, то я сало
Продавав на ринку.
Так на ринку одна дама
Саме так й сказала:
- Ось так сало!
Я балдію
Від такого сала!

ГРАМОТНА СІМЕЙКА

- Я читала, - каже жінка,
- В свіжому журналі:
В нас на душу припадає
По дві тонни сталі.
Чоловік зітхнув:
- Спасибі,
Що сказала, пташко.
Буду знати, чому в мене
На душі так важко.

СОЛОДКИЙ СОН

- Сон я бачила, - говорить Жінка Филимону,
- Що купив мені ти шубку
З модного нейлону.
- О, - зрадів той, - тобі сняться
Справді сни хороші.
От якби іще приснилось,
Звідки взяв я гроші!

БУЙНІ ПРЕДКИ

Вдарив батько спересердя
Хлопчика малого.
Той поплакав, переплакав
Та й питає в нього:
- Тебе, татку, бив твій татко?
- Бив, та ще й немало.
- Ну, а татка твого били?
- Теж перепадало.
І сказало хлопченятко,
Заломивши ручки:
- Тепер ясно, звідки в тебе
Хуліганські штучки.

НИНІШНІ ДІВЧАТА

Докоряє дід онуці:
— Дивні нині діти.
Розучилися дівчата
Навіть червоніти.
А колись були дівчата
Дуже соромливі.
Скажеш слово — червоніли,
Як той мак на ниві.
А онучка аж руками
Вдарила об поли:
- Я, дідусю, уявляю,
Що Ви їм мололи!

ФЕРАПОНТОВА ХВОРОБА

У старого Ферапонта
Так боліли ноги,
Що на п'ятий поверх вийти Не було вже змоги.
Лікар дав йому бумажку
І прибив печатку,
Чим засвідчив, що у діда
Ноги не в порядку,
Що в колінах у старого
Скупчилися солі.
І ті солі викликають
Нестерпимі болі,
Що нелегко Ферапонту
Лазить під горище,
Що доцільно поселити Ферапонта нижче.
Ферапонт приніс кербуду
Довідку й заяву.
Той велів йому з'явитись
В житлову управу.
Звідтіля його послали
У районну раду.
Там у справі Ферапонта
Виявили ваду
І сказали, що немовби
Є ще необхідність,
Щоб підтвердив здороввідділ
Його інвалідність.
В здороввідділі звеліли,
Щоб приніс аналіз,
Бо в історію хвороби
Дві помилки вкрались,
— То ж медогляд повторити
Конче необхідно
І рентгеном просвітити,
Чи ті солі видно.
Через тиждень Ферапонта
Наскрізь просвітило
І оглянуло аж двічі
Видатне світило.
Перший раз дало пораду
Грітись парафіном,
Другий раз веліло п'явку
Ставить під коліном...
Ферапонт по кабінетах
Шкутильгав поволі,
Доки в нього у колінах
Розсмоктало солі.
І тепер йому не треба
Справок та квитанцій.
Як це добре, що багато
Є у нас інстанцій!

СЕКРЕТ ДОВГОЛІТТЯ

Дев'яносто вісім років Дідові Панасу,
Але він іще нівроку,
Не хворів ні разу.
Вчені люди аж не вірять:
- Жодної хвороби?!
Як вас, діду, обминали
Віруси й мікроби?
Дід лукаво поглядає,
Гладить пальцем брови.
- У житті були у мене
Нелегкі умови.
Був голодним і холодним
— То й загартувався:
Всі мікроби поздихали,
Я — живий остався.